Слухаю - і чую далі вуха,
Дивлюся - все далі від очей.
Заспівала пісню завірюха
Голосом недоспаних ночей.
Понеслася срібна колісниця
Хрумкотом морозів у пітьмі
В ті часи, де ваші юні лиця
Кожний день стрічалися мені.
Де тепер ви, квітоньки зів’ялі?
Розбуялий сад сьогодні – де?
Це не сніг, а спогадів навала
Оживає в пам’яті та йде.
Слухаю і чую далі вуха,
Бачу все далеко від очей.
Цілу нічку завірюху слухав
І чекав у самоті гостей.
| 
та
у Вас 
0
кую, Вікторе!
