А хто казав, що до весни далеко,
На сході осінь, промигне зима,
І знову прилетять назад лелеки,
Махне крилом мале лелеченя!
Матуся гельгетом в гніздо покличе,
Воно в останнє ще раз прилетить,
Голівку схилить на плече лелече,
Та воля кличе! Простір, даль, блакить!
Ти не журись, матусенько пір`їста,
Тебе я не забуду, простір наш!
І небо й поле, зерна золотисті-
Наша молитва! Святе -як “Отченаш”!
|