Коли згасає сонце за горою,
Пісні скінчив вечірній соловей,
Брудною і підступною рукою,
Чужинний принесло тут дух ночей,
Померли квіти.Де -не -де блакитна
Ще незабутка вигляне з під трав,
Та й та вже стала трепетно тендітна,
Потихо в`яне від стихійних “прав”.
Не притягає більше ця долина,
Тут замість квітів ,поле будяків,
Мабуть й для мене вже іде хвилина
Розтанути у поклику віків.
|