Мрій країна!

І знову день, без змін, такий як й вчора,

А я спішусь, усе кудись біжу,

Лoвлю життя, що никне, мов камфора ,

А день втікає в ніч, десь за межу.

Переступаю межу в потойбіччя,

Ось мабуть тут я й сяду відпочить,

Тут не тривожно, все без протиріччя,

Усе сплановано, тут можна снить!

Про землю рідну , вільну від страждання ,

Про сад, що квітне навіть у зимі,

Про дружбу, про любов, вічне кохання,

Про всю родину, знову при мені!

Отут би й залишитись! Мрій країна!

Тут вже не швендяют без цілі дні!

Врахована й важна кожна хвилина,

Пахучий хліб тут завжди на столі!