"Операція, надто пізно",
Наче звоном діагноз -рак.
Прозвучав, різонув так грізно.
Ну для чого вбиваєш так!
Коридор і вузька палата,
Посивілий дідусь чекав,
Що приїдуть сини до тата
"Так і буде" -надію плекав
Скромний одяг поклав у торбину
Помирать, десять років тому,
Поховав він кохану дружину,
А тепер час прийшов і йому
Хоч не страшно йому помирати,
Та сини так від нього далеко
І ніхто не запросить до хати,
Залишивсь, як підбита лелека.
Допомога була поки сили,
Як в село привозили внучат,
А тепер всі його залишили,
Проміняли на статус і блат.
І ховає сльозинку в морщинах
Та дорога, що поміж беріз,
Бо ніколи не плачуть «мужчини»,
Навіть смерті не бачити сліз,
А тепер похилилась та хата,
Пожовтіли старі ясени.
Дуже пізно згадали про тата
Посивілі старенькі сини.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Дуже сумно, але це так.
Вітаю Вас з Новим 2026 роком! 