Проминає життя у шаленому темпі,
Поспішають, вертають і знову спішать.
Та мій погляд застиг на маленькому стенді,
Де короткі рядки майорять.
Я подумала- "Просять, мабуть, щось купити".
Підійшла й прочитала сумне:
"Поможіть, дуже Златочці хочеться жити,
Поможіть ми благаєм одне".
А скраєчку, немов сиротина,
Фото дівчинки, наче прощавшись.
Та невже ця життєва стежина,
Обірветься і не розпочавшись.
Трохи нище всі цифри нечітко.
І здається не в тому буття.
Та від цього рахунку помітно
І залежить диттяче життя.
| 
у Вас 
