Розтерла мрії й задуми війна.
Проклала танкові, запилені дороги.
Мій спокій нагло випила до дна:
Отой - безрукий, а отой - безногий.
Стравила землю разом з небесами,
Прослала чорні, траурні дими.
І мої друзі... Тепло було з вами,
Тепер у гості, ходите ви в сни.
Забрала рими, роздуми, ідеї,
Забрала в мене часточку душі.
Ну що ж напИшу я тепер про неї,
Чи стануть святом складені вірші?
Я ще бажання з поспіхом ловлю,
Де там чекають вісточки мільйони,
Від тих солдат, що пишуть нам "люблю",
Складають слово із нових патронів.
Тож перехожу від віршІв до прози
Та, що ж дає, солдате, це тобі?
В снігах Донбасу проростають рози,
Червоні рози рясно із крові.
| 
та
у Вас 
0
