Важко, важко до біса
Важко, важко до біса,
Вже померли й надії,
І на місці пралісу
Вже метуть суховії.
І в барханах пустельних
Радість гине, мов квітка,
І ти в світі пекельнім
Сам, як перст, як сирітка.
Всюди тьма і зневіра,
Чорна ніч без світанку,
Не життя – суспіль діри…
Де ж ти, вірна берданко?
Де ти, куля відлита,
Скроня прагне цілунку,
Геть життя, не помите
В щастя бажанім трунку.
От і все, відшуміло
Моє літо в цім світі,
От і все, відболіло
Моє серце в тім літі.
Де чомусь лиш дощило,
А якщо часом сонце,
Мо’, на землю й світило,
То не в моє віконце.
Де любов розквітала,
Та не бачив я цвіту,
А як радість зростала,
То скінчилося літо.
І плоди її зсохлі
Геть обсипались долі,
Між мої мрії дохлі,
Що валялись в недолі.
Все, кінець, дуло в скроню,
Трохи вище від вуха,
Міцно стисну долоню,
Боже, дай сили духу.
Боже, дай сили духу…
А чи є у тім сила,
Щоби вище від вуха
Вогняні вперти вила?
І закрить ясні очі,
І втекти геть від світу,
Згинуть в безвісті ночі,
Не побачивши цвіту?
Може, більша ж бо сила
Завжди треба для того,
Щоб життя не губила
Зовсім ще молодого,
А взяла й попросила
Думку ту народити,
Що хоч жити й несила,
Тільки ти мусиш жити.
Бо життя – дивна штука:
Тут ось ніч безпросвітна,
Біль суцільний, розпука;
Й раптом радість всесвітня.
Раптом ранок ув очі,
Промінь знов у віконце,
І немає вже ночі,
І ясне світить сонце.
І гудуть, ніби бджоли,
Мрії світлі й веселі,
І цвіте наша доля
В щастям повній оселі.
Додав: miknech (05.02.2015)
| Автор: © Михайло Нечитайло
Розміщено на сторінці : Життя...
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1161 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 6
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя