Дякую, пані Наталю. Вірш не про особистісні якісь відчуття, а просто захотілося відтворити атмосферу людського розпачу, який відвідує на якомусь відтинку життєвого шляху, далебі, кожного.
Я думаю, в кожного є якісь зернини таланту, мрій, щастя, благополуччя... потрібно лиш щоб вони проросли на широкій ниві життя, не дозволяйте бурянам проблем глушити колос тих добрих зернин, дарованих Богом.
Не в бур'янах, певно, суть, а в тому, що інколи приходить день, і людину відвідує розпач. Його треба пережити, не піддаючись до останку. І тоді, як і кожного ранку, зійде сонце.
Долю не треба ні перемагати, ні приймати, з нею треба жити, надіючись на зміни. Навіть якщо їх не буде, в них треба вірити. Інакше буде, як у цьому вірші.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Це правда. Так воно і є. Не кожному таке до вподоби і не в кожного така думка та ставлення до України, до рідної землі, до солов'їної, на превеликий жаль, не дивлячись на страшне буремне сьогоденн
у Вас 
0
