Покинула мене подруга Муза

Чому покинула мене, моя подруго ,Музо,

Без тебе я мішок пустоголосих слів,

Клубочаться, а толку з них, мов тупе лезо,

Не викрою вітрил для плаву кораблів.

Отак й стоять! Погойдує бурхливе море,

Хвилька за хвилькою вдаряє, не пливе,

А скільки ж тут думок чекають на простори,

А скільки ще тих хвильок боком пронесе.

У кожній хвильці дозріва нове бажання,

Сміятися чи плакать, проклинать, любить,

Творити величне, забрать з душі страждання,

Напнять вітрила ,блискавкою в даль летіть!

Вернись! Не покидай мене напризволяще,

Збери докупи ще не сказані слова ,

Хай човник ткальний виткає узор путящий,

А вітер хай вітрила вміло підніма!