Я хочу лягти і заснути, Щоб скінчилось усе. Лягти і заснути надовго та прокинутись потім усе ж Я хочу лягти під зоряним небом і відчути кожну хвилину, що пробуду у сні. Кожну хвилину і кожну секунду і кожну прекрасную мить. Ти хочеш спитати чому І навіщо це все. А я відповім: «просто так. Відпочити. Щоб заснувши забути про все. Забути про горе, забути про сум, Забути про щастя і радість. Забути усе, що тривожить людину Й відчути що нічого немає. Проте завжди є одне маленьке «але», Що жити нам не дає. Що не дає нам забути. Чому? Тут усе просто... Ми не зможемо жити так довго. Це «але» тут у тому, Що після такого Наш розум покине цей світ. Ми самі себе уб'ємо, Якщо зможем добитись цого. А розум в реальність повернути не просто... Так, відпочити протрібно усе ж, Та спосіб цей не годиться. Потрібно знайти щось таке, Чому завдяки розум покине цей світ Та повернеться потім назад за секунду, За долю її. А спосіб найкращий - Мабуть, все ж та книжка, Так, книжка - Портал у інший прекрасний світ».
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Сумно, п. Таміло. Чомусь за нас самих вирішують нашу долю чужі старі діди. Дивно. Огидно. Та тільки подавляться вони тим ягням. Ось побачите!
у Вас 
