Весна на порозі і никнуть скорботи,
Хоч як би не дули холодні вітри,
Посіяні зерна зійдуть й до роботи,
Підніметься люд ,покровитель землі.
Минуть довгі ночі і пісня поллється,
Ласкатиме наші родючі поля
І зникне недоля , неволя минеться,
Ти знову розквітнеш, Вкраїно моя!
Не можна змінити закон - пори року,
Зима лиш до часу, а потім... ВЕСНА!
Війні цій безглуздій , назначені кроки,
До певного часу панує вона!
Вже довшає день, більше сонця на полі,
Ось-ось і наллється пшеничне зерно,
І буде врожай, забуяє на волі
Наш край незборимий! І зійде добро!
| 
та
у Вас 
0
