Втікають зебри днів, і ми, як звірі На клапті час рвемо на радість, біль і страх. Ми - тіні чорно-білі й жовто-сірі. Розп’яті сонцем, тихо тлієм на вітрах.
Нервуєм вдвох. І осінь з вітром в парі. Не знати хто в погоні цій легка мішень. Чи жертва ти, чи кат в життя сафарі, Чи просто ти глядач у цей момент лишень…
Гризуть лемури п’ятниць сон і спокій. Закони стада нас тримають міцно так. Біжиш і вбік не ступиш пару кроків, Впадеш ураз від ран чи інші вмить з’їдять.
Мисливців маски часто одягаєм. А часом жертви ми, бо Богу все ж видніш… Що нас з тобою зараз не вбиває, - То з часом, кажуть, робить нас таки сильніш.
Цікавий вірш, замислуватий, та дещо недоопрацьований. Проблема у наголосах. Прошу звернути увагу, бо класичні наголоси у цих словах такі: рвемО; глядАч; впадЕш. А ось цей рядок, якщо я неправа, то хай підкажуть інші, на мою думку, повинен звучати так: Чи жертва ти, чи кат в житті сафарі, або ж Чи жертва ти, чи кат життя сафарі, без в. Наснаги!
Я згодна із попереднім коментатором щодо наголосів. І ще у першому рядку другого катрену 13 складів, хоча у тотожних - 11.. От Вам і покритикувала А щодо змісту, то досить цікаво і правдиво...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
