Коли ідеш, куди ідеш й навіщо, ти хто, і де земля твоя скажи? А доля усміхається провіщо, й ділить життя на різні береги. Ти хто, яке твоє буде призвання, і чи збудуєш славу на кістках? Замість вогню нас спалює страждання, закарбувавши правду у віках. Коли ідеш, куди ідеш й навіщо, ти хто, і де земля твоя скажи? А ворог усміхається зловіщо, й ділить людей на різні береги. Ти хто, і чи підтвердиш славу роду, та не поділиш Неньку на куски? Маєм життя за цінну нагороду, проте живемо в світі як вовки. Коли ідеш, куди ідеш й навіщо…?
Так є. Багато питань і мало відповідей. Таке життя. Багато що треба переосмислювати. Куски - шматки. Призвання - калька.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Ludmilka: Їжаки сумують за тим за чим і люди! За гармонією і людською теплотою душі! Яка береже і окутує добром! Дуже класний вірш. Прикро, що руйнуємо те, що дає життя.
у Вас 
0
