Складна життя все ж математика.
Бо час – не сума квадратів катетів.
І гострі кути, і щось недоведено.
Комусь паралельно чи рівнобедрено.
Варіанти завдань маєм значно складніші.
І навіть списати нема в кого більше.
Є самостійні щастя, нервів, болю.
І приклади зрад і втрат, нарікань на долю.
І вічна задачка лишитись самим собою.
Не боятись креслити, помилятися,
Бо найлегше впасти, стати, здатися.
Почуттями, думками чистими
Доводити вперто свою істину.
Учили, писали чорним по білому.
Та не навчились таблички ділення.
У снах шукаєм периметр свідомості.
Квадратні корені у невідомості.
Якісь ікси боргів та ігреки-втрати.
Когось додавати, когось стирати.
Як аксіому має знати кожний –
На «нолик» друзів ділить не можна.
Не кожен рішить непросте завдання -
Своїх гріхів складне рівняння.
І купить двієчник свій варіант за доляр.
А ти доводь свою теорему долі.
Рахуй, вираховуй. І, може, вдасться
Сказати внукам, чому дорівнює щастя…
у Вас 
0
