А ЩО, ЯКЩО ЦЕ МІЙ ОСТАННІЙ ВІРШ

Боюся часом, що останній вірш

Буде такий нездалий ,як і перший.

Невже кінець, ні вгору ані вширш,

Й на нім своє життя завершу?

А що ж тоді? Де поведе мій шлях?

Куди ж з вершка? Хіба стрімглов донизу

І все скінчиться. Це наводить страх,

Зчиняє бурю і душевну кризу.

Куди подіну я свої думки?

А може вже і думать перестану,

І на ніщо зведу свої рядки,

І просто вітром я у полі стану.

От там то простір! Розв`яжу мішок,

Розсиплю всі свої думки по полі,

Нехай зійдуть! Хай плодять діточОк,

Мудріші будуть! Виростуть на волі!