Не повернеш літа молодії,
Та й пощо? Все минуло, пройшло,
Були рОки, у праці й надії,
Був посів, зародило зерно.
І як завжди буває на полі,
Поміж збіжжям зійшли й бур`яни,
Час ішов, і мінялися долі,
Я полола, вони ж проросли!
Та не можу на це нарікати,
Бо життя це і зло ,і добро,
Я зуміла найкраще зібрати,
Те достигле пшеничне зерно.
Ще спечу я пахучу хлібину,
Нехай завжди втішає сім`ю,
А літа хай летять! Я родину
Нагодую ще поки піду!
|