Я чоловік! Та не цураюсь своїх сліз
Я чоловік! Та не цураюсь своїх сліз; І почуття мої, нестримні ешелони, Найдуть зненацька, як весняний бриз, Лишивши по собі пусті перони. Та все частіше стримую себе. У нашим світі важко бути щирим. Повз мене новий потяг пронесе, А я собі тихенько йду із миром. Сьогодні ж я піддавсь на свій каприз. Мене понесло потягом нестримним. Я чоловік. Та не цураюсь своїх сліз. У нашім світі краще бути дивним.
Додав: solemio (05.09.2015)
| Автор: © Сашко Ткаченко
Розміщено на сторінці : Життя...
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 900 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 3
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
ruhlyvy : Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве! leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.