Я чоловік! Та не цураюсь своїх сліз
Я чоловік! Та не цураюсь своїх сліз; І почуття мої, нестримні ешелони, Найдуть зненацька, як весняний бриз, Лишивши по собі пусті перони. Та все частіше стримую себе. У нашим світі важко бути щирим. Повз мене новий потяг пронесе, А я собі тихенько йду із миром. Сьогодні ж я піддавсь на свій каприз. Мене понесло потягом нестримним. Я чоловік. Та не цураюсь своїх сліз. У нашім світі краще бути дивним.
Додав: solemio (05.09.2015)
| Автор: © Сашко Ткаченко
Розміщено на сторінці : Життя...
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 954 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 3
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
leskiv : Звичайно, ще рано. Дякую.
klavysjka : Так влоно і є. Велике бажанн вижити й жити і віра, що ГОсподь почуж і вбереже.
virchi : У вірші показано не тільки жахи війни, а й силу віри. Молитви почув Бог і вберіг життя, що є найціннішим...