Одна - Життя...

Одна... супроти світу. А інколи й супроти себе самої... Благає прощення в осені за те, що прийде зима. А скільки ж їх - застуджених, загублених, невідмолених... Одна... поза межею доступності і зрозумілості. А може... може, й розумності... Перші жовті листки падають на чоло. Перший вітер цілує пошерхлі губи. І... перше відпущення тулиться до розпашілого серця: може й нічого страшного нема в тому, що на кожному кроці - межі, що за кожною осінню - зими, що... одна... супроти світу... а інколи й супроти себе самої... (8.09.15)

Всього коментарів: 8
Порядок виводу коментарів: 0 1 Davudenko • 09:43, 11.10.2015 [Лінк на твір] 0 5 LesyaGenyk • 19:09, 14.10.2015 [Лінк на твір] Дякую! 0 2 ruhlyvy • 17:47, 11.10.2015 [Лінк на твір] Поетично і сумно! 0 6 LesyaGenyk • 19:09, 14.10.2015 [Лінк на твір] Одинокість, як правило, така.. Дякую! 0 3 suziria • 20:20, 11.10.2015 [Лінк на твір] 0 7 LesyaGenyk • 19:10, 14.10.2015 [Лінк на твір] Дякую! 1 4 Asedo1949 • 13:17, 12.10.2015 [Лінк на твір] Звичайно, що "нічого страшного нема", бо ми кожного дня долаєм якісь "межі", як ступені життя, але краще думати, що не одна, адже реклама має рацію, 1+1 - ти не один...Гарні роздуми. 0 8 LesyaGenyk • 19:11, 14.10.2015 [Лінк на твір] Щиро дякую Вам за мудрі слова... Спрадві, кожен день - нові кроки, нові невдачі чи перемоги, нові межі і їх подолання...

Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі