Тривожне - Життя...

Тривожне Тривожно... І серцеві вузько у грудях. І дихання рветься на клапті колючі. І тіло, як мотанка дикого вуду, - Хтось голками гострими штрикає, мучить... І жили накручує час, мов спагетті, На зламану кимось дешеву виделку. І воші немов завелися у светрі - До крові аж багнеться плечі роздерти... Шкварчить у горнятку запарена м*ята На лік, на рятунок, на тишу, на спокій... Та руки пружинять, а ноги, як вата, І двері лякають, і голос, і кроки... Вдихнути б на п*ять, без рахунку до десять. Та що там до десять, до трьох не добути... Думки в піруетах напружено креслять Конвульсії після гіркої отрути... Несила терпіти, впиратись незмога... Гаряче питво стравохід обпікає... Немов павучиха голодна - т р и в о г а У грудях усілася, не відпускає... ................................ (25.09.15)

Всього коментарів: 6
Порядок виводу коментарів: 0 1 Asedo1949 • 11:03, 03.11.2015 [Лінк на твір] "Немов павучиха голодна - т р и в о г а У грудях усілася, не відпускає..." Як на мій погляд - дуже влучне порівняння, бо вся Країна, ніби й справді заплутана тією павутиною тривоги, немає радості сприйняття завтрашнього дня. 0 4 LesyaGenyk • 22:17, 03.11.2015 [Лінк на твір] Тривога нині на кожному кроці... А з тою павучихою до вечора тяжко, не те, що до завтра... Дякую, п. Катерино! 0 2 ЛІРИК • 20:15, 03.11.2015 [Лінк на твір] якийсь нервово- експресивний вірш вийшов. лякаюче- тривожний і відверто - щирий. але плюсую. 0 3 LesyaGenyk • 21:40, 03.11.2015 [Лінк на твір] За плюс дякую... За приват - ще більше ))) І.. трохи є... 0 5 miknech • 23:33, 03.11.2015 [Лінк на твір] Тривога - то є своєрідний відгомін надії на краще і свідок, що ми на вражені вірусом байдужості та апатії. А вірш гарний, багатобарвний і насичений. Наче душа тривогами. 0 6 LesyaGenyk • 20:56, 13.12.2015 [Лінк на твір] Дякую за розуміння!

Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі