А любові не пійняв,
А до мрії не дійшов,
А душею не літав,
Не прожив, а перейшов.
А до себе, то не встиг,
А до світу, то не смів,
Ждав добра між днів лихих,
На віку і не зрадів.
Відійшов, відшелестів,
В землю канув і зігнив,
Так ніхто і не узрів,
Що людиною він жив.
Трави, трави аж довкіл,
Цвинтар, вічність, сивина,
Море душ і тлінь із тіл,
Все забуте. Давнина.
Дуже гарно, але сумно, та може й бути помилка, бо мудрий не виставляє на люди своє серце. Господь лиш знає, що там є. Часто людям тихим, непомітним належить вічність в радості, а не в забутті. Хочу всіх вас, друзі, потішити словами Божими. " 13. Не хочу ж я, браття, щоб не відали ви про покійних, щоб ви не сумували, як і інші, що надії не мають. 14. Коли бо ми віруємо, що Ісус був умер і воскрес, так і покійних через Ісуса приведе Бог із Ним. 15. Бо це ми вам кажемо словом Господнім, що ми, хто живе, хто полишений до приходу Господнього, ми не попередимо покійних. 16. Сам бо Господь із наказом, при голосі Архангола та при Божій сурмі зійде з неба, і перше воскреснуть умерлі в Христі, 17. потім ми, що живемо й зостались, будемо схоплені разом із ними на хмарах на зустріч Господню на повітрі, і так завсіди будемо з Господом. 18. Отож, потішайте один одного цими словами! (1 до Солунян 4:13-18)
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Дуже гарно, але сумно, та може й бути помилка, бо мудрий не виставляє на люди своє серце. Господь лиш знає, що там є. Часто людям тихим, непомітним належить вічність в радості, а не в забутті. Хочу всіх вас, друзі, потішити словами Божими. " 13. Не хочу ж я, браття, щоб не відали ви про покійних, щоб ви не сумували, як і інші, що надії не мають. 
