Безодня
Чорна безодня мене поглинає Я утікаю, а вона доганяє Я не знаю і ніхто більш не знає Що це й чого усе пропадає Ніхто нікого уже тут не бачить Ніхто ні для кого нічого не значить Темна безодня пощади не має Усіх поглинає, і нас не минає Я бачу як сонце вона вже ковтає Без волі в екстазі весі світ помирає Я тихо повзу по схилам різким Спокійно вдихаю пилюку і дим Болотом проходжу і лісом густим Я правду шукаю, живу я лиш цим
Додав: MaslovTaras (30.12.2015)
| Автор: © Тарас Маслов
Розміщено на сторінці : Життя... , Філософам , Маслов Тарас
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 2169 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 1
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
leskiv : Чудовий віршик для Даринки.
leskiv : Прекрасний вірш, пронизаний щирістю і болем. Трагічно все це і безнадійно.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА