Безодня
Чорна безодня мене поглинає Я утікаю, а вона доганяє Я не знаю і ніхто більш не знає Що це й чого усе пропадає Ніхто нікого уже тут не бачить Ніхто ні для кого нічого не значить Темна безодня пощади не має Усіх поглинає, і нас не минає Я бачу як сонце вона вже ковтає Без волі в екстазі весі світ помирає Я тихо повзу по схилам різким Спокійно вдихаю пилюку і дим Болотом проходжу і лісом густим Я правду шукаю, живу я лиш цим
Додав: MaslovTaras (30.12.2015)
| Автор: © Тарас Маслов
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 1
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Nemo : дякую, з кожним роком розумієш, що життя продовжується попри все і можеш чогось не встигнути...
virchi : Гарно написано! У кожному рядку — любов, вдячність і повага до найріднішої людини. 💙💛
Nemo : дякую, насправді - так...
leskiv : Чудовий вірш, пронизаний любов"ю до матері.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА