Підіймусь на високий дах
І на мить уявлю, що я птах.
А як птахом себе уявлю,
Враз ногою за дах заступлю.
Бризки сонця, блакить небес.
Я у них розчинюсь увесь..
Крок останній, за ним злечу
І на все надивлюсь досхочу.
Руки дужі в повітря встромлю
І потік висхідний вловлю.
У польоті забуду вмить,
Що бентежить і що болить.
Все забуду та мить мине,
і тяжіння поверне мене.
Твердь земна, та яка ж ти жорстка,
Все розтрощиш в моїх кістках,
На асфальті кривавий слід,
Так завершиться мій політ.
Та я все ж підіймаюсь на дах
Гад колишній — віднині птах.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
0
