Відцвіли, відшуміли каштани,
Їх забрав зі собою проґрес,
Пам`ять білих свічок на світанні,
Світить в серці мов зорі з небес!
О, мій Києве, бачу ще й досі,
Як сріблиться на свічах роса,
Білий цвіт на широкій дорозі,
В серці квітне каштанів краса.
І не зникне! Кругом побувала,
Оглядала чудові міста,
Всім сердечний привіт залишала,
Ти ж у серці, Столице моя!
Завжди Київ і білі каштани,
Мандрували в далекі краї,
Бачу все це у сивім тумані,
Все ж зі мною у сні й на яві!
| 
у Вас 
0
