Коло
Замкнулось коло. Сплинув час.
Чи щось змінило це для нас?
Все та ж планета на орбіті,
Два полюси водою вкриті...
І навкруги все ті ж обличчя,
Та відчуття, немов із потойбіччя
І з під землі якесь тремтіння,
Неначе псяче скавуління!
Бездушний регіт із безодні
Думки спинив напередодні.
Що нам іще потрібно знати,
Щоб знов людину не втрачати?
Куди піти? Вкажіть дорогу
Душі до рідного порогу!
Чому блукаєм серед ночі?
Творцеві як дивитись в очі?
Невже це сім'я є пропаще?
Від дум таких щоразу важче...
Той всесвіт стоптаний ордою!
Йду відпочину... І зап'ю водою.
Додав: Андрій_Данко (21.05.2016)
| Автор: © Андрій Данко
Розміщено на сторінці : Життя...
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1230 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 2
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА