Немов степові неприборкані коні,
Кудись у далекі невидимі далі
Час мчить. Утікаючи, кинув печалі
На сірість буденних однакових днів,
Жмут смутку залишив на згадку мені
І сивого срібла насипав на скроні.
Та Ангел мій світлий стоїть в охороні
І лагідно, тихо шепоче у сні,
Та знову мені навіває пісні,
Намисто нанизує з бісеру слів,
Із тисячі звуків складає мотив
І щастя шматочок тримає в долоні.
І вже не такі-то і сірі ці будні,
Хоч осінь дарує останнє тепло,
Розплескує фарби червоні на тло,
Гаптує усе золотим візерунком,
Немов би солодким напоює трунком.
Знов дні не такі-то тужливо-марудні…
Зітру я із серця всі мрії облудні.
Мій Ангеле світлий, спасибі тобі!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
Дякую! 
!!!!
