Хочеш ударити - вдар,
я ухилятись не стану.
Серце, як білий вівтар,
молиться безперестану.
Можеш не вірити, та
молиться і за тобою,
поки безвільні вуста
сховані за німотою.
Бачу плохі віражі
злоби твоєї гіркої,
гірко стає на душі
з видної яви отої.
Бачу нестримний кулак
марної чорнозневіри,
й падаю з того навзнак
в місиво відчаю сіре.
Пімше втираю лице,
гадку несу поза хмари...
Ти ж мені знову на це
сиплеш холодної чвари.
Рвешся роз'ятрено в бій
і тріскотять поторочі,
що поселили в тобі
злобу жаску проти ночі.
З'юджують знов на удар -
бий, ухилятись не стану.
Серце, як білий вівтар,
молиться безперестану.
Можеш не вірити, та
молиться і за тобою,
поки безвільні вуста
сховані за німотою...
12.07.16 р.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
!
