Страшна у Вас доля, пані Катерино! Не знаю, що тут сказати... В такому випадку залишається одне - йти до церкви і шукати там порятунку. Але, як на мене, то краще всього присвятити роки, що залишилися, якійсь діяльності на користь людей. Але для того треба мати сили, а їх у Вас, скоріше за все, не дуже багато... Сумно, пані Катерино, дуже сумно! Можливо, хоча б онуки залишилися від Ваших синів... Як так, то те все ж, хоч якась Вам розрада...
Така доля сьогодні не в однієї української матері, а буває ще й гірша, коли син після АТО контужений, лежить нерухомо чи спивається на очах безпорадної матері. Дорогу до Бога я шукаю, тільки не в церкві, яка ще й московського патріархату у нашому селі, а з книжок, з виступів дослідників Біблії, з трактатів учених і взагалі цікавих людей. Маєте рацію, на якусь діяльність, навіть незначну потрібні сили, а які сили у онкохворої жінки, тут день до вечора і за те Слава Богу. Онуки і правнуки у мене всі хто живе у нашому провулку, бо вважаю, що чужих дітей нема. Стараюся допомогти кожному, по можливості, хто звертається до мене за допомогою. Рідні онуки залишилися в Криму (там жив старший син. У меншого не було дітей) і так, як і всі нещасні, потрапили під вплив путінської брехні. Можливо колись вони все ж зрозуміють свою помилку, та зараз не спілкуються. Але попри все я дякую Богу за кожний прожитий день і Вам дякую за коментар!
Дорогенька пані Катю! Як важко і дуже боляче читати Вашу сповідь. Скільки ж це треба сил, щоб пережити своїх синів! Я не хочу Вас втішати. Ви мужня і сильна жінка, та все ж хочу підтримати. Ви не сама. Поруч з Вами багато чуйних, добрих людей. Головне - не замикатися в собі. Ваш порятунок у Вашій прекрасній творчості. Оце дійсно - порятунок. І для цього необхідно активно спілкуватися з тими, хто поруч з Вами. Прикро, що рідні не спілкуються. Скільки зла принесла нам путінська брехлива пропаганда. Причому, дуже сильна. Не можу зрозуміти, як вони це роблять? ***Бажаю Вам здоров'я, наснаги та успіхів у творчості! З глибокою повагою, Надія.
Я обіймаю Вас, як син... Втираю сльози недолуго... Вдивляюсь в риси, кожен згин... В добро, що врізалося плугом... Я Вас люблю за всіх дітей... Які батьків не долюбили... З-за недомов і з-за смертей... Кого Ви пестили так мило... Я прОшу прощення за тих, Хто Вам наніс нестерпну рану... Все повернув би, якби міг... Я обійму Вас знову рано... І цілий день, і цілу ніч... Я віддаватиму Вам шану... Той журавлиний в небі клич - Це я молюсь за Вас віршами...
Уклінно дякую, як сину, Що у важку мою годину Підставив ти своє плече! Хай біль тебе не обпече Ніколи і твою родину, І хай любов твоя до згину Гарцює в серці без зупину Сповита в радості добром! З поклоном б'ю тобі чолом!
Ви вже вдихАли запах цвіту, Яким дерева буйно зайнялись? Його так швидко здмухне вітер, Як миті щастя, що колись Здавалось будуть з нами вічно: Той сміх дитячий запальний, Хода людей непересічних, У пам'яті - мотив хмільний... Цвіт пахне миттю, швидкоплином, Неуловимим почуттям, Гірчаво-мЕдовим полином, Непередбаченим життям... Ви простягніть до вітру руки, - Мелодію щоб стишити сумну, Щоб розділити Ваші муки, Я цвітом Вас сьогодні обійму...
"Цвіт пахне миттю"- однозначно, Але ж той запах - це життя, Хоч і злітає необачно, Та все ж несе серцебиття... У ньому тисячі мелодій, А серед них є і сумні, Що підкрадаються, мов злодій, Щоб знищити щасливі дні. Щоби розвіяти по вітру Надії й мрії в майбуття, Щоб перекреслити палітру Твого щасливого життя. Та Небеса дарують силу І спів пташиний у кущах... Я, прикрашаючи могилу, Зливаю душу у віршах.
Ніхто не зможе вдчути біль матері , яка навіки попращалася зі своєю дитиною! Вірш зворушливий, сповнений материнсюкого болю. Співчуваю, Нехай Бог вас береже, а синам- Вічная пам'ять і Царство Небесне!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
0
