Де ж мої ви пелехаті,
Роки милі, та багаті?
Десь гуляють з вітром в полі…
Раді, що тепер на волі.
- Гей, невдахи, зупиніться,
Та й на шлях свій озирніться!…
Що ж ви, кляті, наробили?
Бідну жінку загубили
Серед поля біля нивки,
Залишивши, лиш уривки
Щастя, жарту і потіхи,
Мов дитині на горіхи.
Бо нещастя було з лишком,
Що ходило всюди нишком
І щеміло, і кусало,
І ніколи не згасало…
Поки роки молодії -
То багато в них надії..,
Як приходить прикра старість,
Де веселість та, де радість?...
Все недобре і немиле,
Прикре, темне і безкриле…
Правда, роки, як зумисне,
Так, неначе батіг зблисне,
Мелькотять наперегони,
Що ніхто і не здогонить…
А вони собі і раді,
Бо ніхто не на заваді.
То ж літають з вітром в полі
Раді, що тепер на волі.
Чомусь літа та стали тягарем, а ще ж недавно було їх зовсім мало... Від них ми мудрості берем, напевно тому дурості так багато стало... )))
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Дякую за вірш! Хай щастить!
