З останніх сил чіпляюсь за життя,
Вже й руки слабшають, і ноги не тримають,
Та у душі і краплі каяття,
Я перед світом білим ще не маю.
Живу, і хай! Хто знає, скідьки літ
В земному пеклі буду бідувати,
Який і кому мушу дать обіт,
Щоб більш ніколи не вередувати.
З останніх сил, усе з останніх сил,
Мені на зміну скоро прийдуть інші,
Але натхнення ще не пригасив,
І знов із слів народжуються вірші.
16.05.2017
|