Було колись! І де те все поділось?
Родинний спокій, ніжність і любов,
Розмови тихі, вже давно забулись,
Роки розмили коринь всіх основ!
Занурені в свої щоденні справи,
Десь зникла єдність, те кермо життя,
Без єдності у нас самі варави,
Пусті цілунки справжнього чуття!
А що потрібно? Знищити бацилу,
Яка руйнує радості буття,
Відкрити душу, зняти тяжку брилу,
Що придушила люблячі чуття.
І знов зійде те раннє ясне сонце,
Розтопить гнів ,що горя намолов,
І вірю я ,що залетить в віконце,
Загублена, прощаюча любов.
|