Запахли яблука, немов молитвою,
В котрій я дозволу на гріх прохав,
Запахли яблука, неначе бритвою
До крові душу хтось переписав.
Запахли яблука, і тихо, тихо так
Бриніла муха десь в чохлі вікна,
Запахли яблука, неначе долі знак
До мене лащився, мов кошеня.
Запахли яблука, немовби здалеку
Жадану звісточку хтось передав,
Чомусь подумалось – та це ж не яблука,
Це пахне серце так, а я й не знав.
|