Заплакав дуб пожовклим листям ,
Хиталось віття від журби,
Хоч сильним був, та старість вістрям,
Пробила груди восени!
Стоїть розібраний до гола,
Тремтить від холоду, старий,
Сніжинки падають сповола,
Посивів дуб на самоті
Ой дубе, дубе де підмога ,
Чому дозволив вітру шал
Звалить тебе, де ж перемога?
Де сила та? Де твій запал?
Ану напруж останні сили,
Тримайся, ще прийде весна!
Розправиш віти й літ на схилі,
Малим дубкам даси життя!
| 
у Вас 
0
