Дорогою життя ідуть два друзі,
Мета у них, здавалося б, одна,
Та мова їхня завжди у напрузі,
Один будує, в другого-слова!
Любов в одного, віра і надія!
Кричить другий- спускайся ,брат ,на дно,
Росте один і дозріває мрія,
А другий тягне у своє багно!
Ясніє сонцем оптиміст в народі,
Кругом врожай, квітучії поля,
Не бачить песиміст добра на сході,
Його життя це вічна прірва, тьма!
Тяжка ця дружба, бо що крок- колода,
Багато праці додає злоба,
І хоч нам дуже песимістів шкода,
Не потураймо! Це для нас-ганьба!
|