ЖИТТЯ...

БУЛА ВЕСНА,БУЛО І ЛІТО,
НАІЯВ ВІТЕР ХОЛОДИ,
ПІДКРАЛАСЬ ОСІНЬ НЕПОМІТНО,
ЯК СИЗА КАЧКА ДО ВОДИ.

ПРОМЧАЛИ ДНІ І ТЕМНІ НОЧІ,
РОКИ ЯК ХМАРИ ПРОНЕСЛИСЬ,
І ВЖЕ ЗМАРНІЛИ СИНІ ОЧІ,
І НЕ ТАКІ ВЖЕ, ЯК КОЛИСЬ.

ДАВНО ВЖЕ СКРОНІ ПОСИВІЛИ,
НАВКОЛО ВСЕ НАКРИВ ТУМАН,
КУДИ РОКИ ВИ ПОЛЕТІЛИ ?
ВЕРНІТЬСЯ,ВСЕ ЗА ВАС ВІДДАМ.

ДАРЕМНО ВАС Я КЛИЧУ В ГОСТІ,
ВЖЕ НЕ ПОВЕРНЕТЕСЬ НАЗАД,
СОБІ Я НЕ ДОБАВЛЮ В РОСТІ,
І МІЙ ДАВНО ВІДЦВІВ ВЖЕ САД.