мить
...з сипкого неба висипалось сонце піском червоним поміж хмар крихких - сяйнула іскра, тліючи, погасла - яскравий спомин невловимий стих. і обрій звис у мріях невідбулий на тих шарагах, з місяця в зірках - у зграї нетлі давній попіл праху здіймають мов квітковий пил в степах. то злую гру затіяло минуле напівтонів, у світло й тінь, з відлунь і відзеркалень, де в скляних відламах безликий мім штвхає в ніч валун...
Додав: ontoya (10.03.2018)
| Автор: © Ем Скитаній
Розміщено на сторінці : Життя...
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1283 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 1
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Nemo : дякую, з кожним роком розумієш, що життя продовжується попри все і можеш чогось не встигнути...
virchi : Гарно написано! У кожному рядку — любов, вдячність і повага до найріднішої людини. 💙💛
Nemo : дякую, насправді - так...
leskiv : Чудовий вірш, пронизаний любов"ю до матері.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА