РІДНА ХАТИНА

Давно блукаю і знайти не можу,
Де та дорога, що веде у дім.
Летять літа, шукаю, всі не гожі,
Куди б не йшла,я завжди у чужім.

Моя хатина не палац блискучий,
Де з кранів ллється встоєне вино.
В садочку з краю ,де похила груша,
Присіла й жде ,чи гляну у вікно.

Чи підбіжу і гримну в старі двері, 
А мама скаже- ану знов ввійди!
Пробач матусю за мої манери,
Тихенько вийду та і знов зайду.

Той сад не наш, належав колективу,
А мені що! Це ж під моїм вікном!
Нарву тих груш, вклонюся груші чтиво,
Вбіжу до хати зі своїм добром!

Хатиночко! Ти жди! Я повернуся!
Хоч і блукаю, та тебе знайду!
Тихенько увійду і тут лишуся,
І ту стареньку грушу обійму!