З ІСТОРІЇ СЛОВ'ЯН ЧИ СЛОВІВ. ЇХНЯ ГОРДІСТь ТА СЛАВА

З ІСТОРІЇ СЛОВ'ЯН ЧИ СЛОВІВ. ЇХНЯ ГОРДІСТь ТА СЛАВА

Ivan Petryshyn

Отак, один із провідних університетів світу відрядив пана Алєксєя Алєксєєва, др. філософії, що співпрацює з Університетом Отави, для прочитання курсу лекції "Давні Слов'яни".

   Що там варте уваги?

Цікавими є попередні нотатки, які дають нам уявлення про наші знання з історії давніх слов'ян: 1. більшість дат- приблизні, з похибкою +/- 100 років, середньою похибкою +/-10 років, малою похибкою +/- 1 рік.  Англійська вимова - з російським акцентом.  2. Зміст лекцій- прото-слов'яни, лінґвістичні дослідження, писемні пам'ятки; ранні історичні слов'яни - венеди, склавени, анти; південні, західні та східні слов'яни; реліґія слов'ян- пантеон, міфологія, космологія, календар і свята; христианізація слов'янських земель; ранні слов'янські держави.

   Слов'яни вважаються найбільшою ентічо-мовною групою Європи. Сучасні слов'янські нації є різноманітними генетично і культурно.

З початку 6 ст. д.н.е., cлови розповсюдилися по більшій частині Центральної, Східної і Південно-Східної Європи, і частково- на Середньому Сході.

Др. заявляє, що, пізніше, східні слов'яни поселилися ще у Сибіру, Північній Америці (Алясці) і Центральній Азії [явна спроба ополітизувати та прикрасити історію Расії]. Автор гордиться, що східні слов'яни були ведучою силою створення першого довгострокового поселення у відкритому космосі (станції "Салют" і "Мір").

  Усі представники слов'янських народностей мігрували в інші частини світу. [слов'яни- мандрівники і шукачі щастя].

   Др. наук вважає, що найбільшою слов'янською державою у світі є Рашн Федерейшн/Руская Фєдєрация. [відомо, що на сході, і, навіть, на півдні проживають народи, які до слов'ян і слов'янських мов чи культур ніякого відношення не мають. Tак, вони розмовляють слов'янсько-азіатською мовою, але не є словянами, радше, їх історичними ворогами та поневолювачами].

    Доповідач похвалився, що у Казаxстані офіційною мовою є російська, а у Канаді, 4-ій за величиною країною у світі, є найбільша слов'янська діаспора.

   Подаються цифри: [число числить числівно, а не - голослівно]- усього слов'ян 303 мільйони (без мене- 303 млн. - 1); росіян- 133 млн., поляків- 60 млн., українців- 45 млн. [от, братчики, повиїжджали, а тепер- менше стало, хоч, насправді, мало б їх бути більше, бо ж діти понароджувалися! певне, не усі слов'янами записалися]; сербів- що половина українців - 12 млн., чехів- 11 млн., білорусів- 10 млн., болгар- 9 млн. , словаків- 6.5 млн, босняків- 3.2 млн., словенів- 2.3 млн., македонців - 2.1 млн., моравів- 0.45 млн., чорно-горців- 0.45 млн., кашубів польських- 0.23 млн., рyсинів - 0.08 млн., сорбів німецьких - 0.07 млн.. Не згадані лемки, гуцули, буйки, яких, певне, віднесли до українців.

   У Європі проживає 730 млн. людей: рускіх- 95 млн., 42 млн. українців, 39 млн. поляків, решта- німці, французи, британці, італійці, іспанці [теж- не досконала картина, бо забуті інші більші чи менші народності- не згадані баски, португальці, фламандці, і т.д.- ну, загалом, цифри- приблизні]. Усього (за підрахунками др.), в Європі - 220 млн. слов'ян. А, в Москві- їх аж 16.8 млн., що також сумнівно, бо живуть там і угро-фінці, і тюрки, і інші народності [ з колишньої "дружби народов" , певне, залишилися усі].

Цікавим матеріалом є відомі слов'яни.Серед славетних південних слов'ян згадується Нікола Тесла (1856-1943), хорват, помер у Нью-Йорку, сербсько-американський фізик, винахідник, електро-інженер, інженер-механік, вiдомий розробник енергетичних систем змінного струму.

  Іво Андріч- боснієць, новеліст, поет, автор оповідань, посідач Нобелівської Премії в Літературі (1961 р.) - описував людські долі через призму своєї країни (1892-1975 р.).

  Джон Вінсент Атанасоф- нью-йорківець, американський вчений болгарського походження, фізик і математик, винахідник першого автоматичного електронно-цифрового комп'ютера (1939 р.) [ згадаймо, київські учені, у 1950-х роках мали свій перший комп'ютер розміром з кімнату; я мав нагоду навчатися програмувати на 4-ому і 5-ому поколіннях комп'ютерів у КЛУ на курсах викладачів вузів].

   Павел Йозеф Сафарік- словак, філолог, поет, літературний історик, етноґраф, один з перших слов'янських вчених-славістів: першим систематизував слов'янські мови.(1795-1861).

     Міцлорад Павіч (1929-2009) - серб, новеліст, поет, автор коротких оповідань, літературний історик, був потенційним кандидатом на Нобелівську Премію, відомий романом "Словник Хазарів" (1984).

   Серед знаменитостей західних слов'ян, Фредерік Францішек Шопен - польський композитор, піаніст-віртуоз, поетичний геній та виконавець (1810-1849).

   Антонін Леопольд Дворжак - чеський композитор пізнього романтизму, що включив у свої твори богемську та моравську ідіоматику, поєднавши їх із симфонічною традицією. (1841-1904).

    Марія Склодовска-Кюрі- польсько-французька фізик та хімік, що вивчала радіоактивність. Перша жінка-посідачка Нобелівської Премії за дослідження у фізиці, перша і єдина жінка, що отримала Н.П. двічі (1867-1934).

    Серед геніїв східних слов'ян, згадують Николая Васильєвича Ґоґоля, уроженця Полтави (Україна), новеліста, автора оповідань, велета російської літератури, символіста, що шанував фольклор України та ввів гротеск у твори східно-слов'янських літератур.  Вважається то українцем, то - поляком.

   Пьотр Іліч Чайковскій- композитор пізнього романтизму. Визнаний міжнародною спільнотою за класичний репертуар.

  Лев Николаєвич Толстой - письменник, автор "Війни і Миру", "Анни Кареноної" - реаліст.

   Юрій Алєксєєвіч Ґаґарін - перший космонавт.

На інші імена пан др. не спромігся- нема ні білорусів, ні- українців, мало словаків, не кажучи уже про сорбів.

Спробуймо заповнити цю прогалину.

Найвизначніші особистості культури України - Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Григорій Сковорода. Без знання їхніх творів, ніхто не може бути українцем. Також, і- Осип Маковей.

Відомі українці: Андрій Шевченко (футболіст), брати Кличко (боксери), Лілія Подкопаєва (гімнастка), Анна Безсонова (гімнастка), Сергій Бубка (чемпіон із стрибків), Яна Клочкова (плавання), Оксана Баюл (фігуристка), Василь Вірастюк (найсильніший мужчина світу), Варвара Акулова (важка атлетика), Гайдемарі Марта Стефанишин-Пайпер (американська астронавтка; батько- українець); Роберта Бондар (канадська астронавтка); Тайхо Кокі (Іван Боришко) /батько- Маркіян Боришко [сумо]; Ксенія Сімонова - аніматор; Марія Приймаченко - фольклорний живопис; Серж Ліфар (Сергій Михайлович Ліфар) - балетний танцівник ( з Києва); Максим Чмерковський (з Одеси) - танцівник балетного танцю; Каріна Смірноф (з Харкова) - балерина; Макс Левчін (Київ) - науковець-комп'ютерник; Сергій Григорович (Київ) - розробник комп'ютерних ігор; Руслан Пономарьов- шахіст; Микола Леонтович (Монастирок, Поділля) - композитор, дириґент, священик і вчитель; Квітка Цісик - американське сопрано (батьки- українці); Руслана- переможниця Євровізії; Ані Лорак - переможниця Євровізії; Дейвід Коперфілд (батьки з Одеси) - ілюзіоніст; Джек Пеленс (Володимир Палагнюк) - американський актор /батьки - українські імігранти/; Міла Йововіч ( з Києва) - акторка, супермодель, дизайнер одягу, співачка; Ольга Кириленко ( Бердянськ, Запоріжжя) - акторка французького кіно; Мілена Куніс (Чернівці) - акторка; Сильвестер Сталлоне (прабабуся- Роза Лабовіч з Одеси) - знаменитий актор; Дастін Гофман (із сім'ї імігрантів з Києва) - знаменитий актор Америки; Стівен Спілберґ (прабабуся і прадідусь - з України) - режисер, сценарист, продюсер, дизайнер відео-ігор;

Мілен Дюмонжо (мати- Клавдія Трубнікова з Харкова) - французька акторка; Робер Хосеен (мати - імігрантка з Києва) - французький актор /Госайнгоф/; Олеся Стефанко (Коломия)- Міс Укрейн Юніверс /Панночка України, Всесвіт 2011); Дарія Вербова (Харків, Польща)- топ-модель; Сніжана Онопко- супер-модель; Марія Тельна (Харків) - звабливо-заворожлива модель; Анна Пославська - Міс Україна 2010; Юлія Тимошенко- одіозний політик і бізнес-вумен.

І, поміж усіх, не можна забути Сергія Павловича Корольова- батька астронавтики у Східній Європі (родом- з Житомира).

Будь ласка, не погордуйте цвітом Лемківщини- Андрієм Савкою (українським Робін Гудом, що підняв повстання 1651 р.), Ігорем Гербутом (музикантом), Богданом Ігорем Антоничем (поетом), Іваном Красовським (етнографом і істориком), Семаном Мадзеляном (письменником і активістом), Олександром Духновичем (письменником), Володимиром Кубійовичем (географом), Никифором (художником, прізвище- Криніцкі), Петром Трохановскім (поетом і активістом лемків у Польщі), Методієм Трохановскім (граматистом лемківської мови), Христиною Соловій / з Дрогобича/- фольклорною співачкою, учасниці "Лемковини", хоча сама, певне- бойкиня/.

Серед відомих словаків слід згадати: Юрая Якубіско (кіно-режисер), Мартіна Валігору (одного з найкращих барабанщиків світу), Томаша Ґарріґе- Масарика (відомого президента, що допомагав у звитягах за суверенність), Штефана Баніча (винахідника парашута), Йозефа Ґабчіка, Яна Кубіша, Йозефа Вальчіка (трьох парашутистів, що убили нацистського вождя Гайнгарта Гайндріха), Рудольфа Врбу , що утік із концентраційного табору Аушвітц разом із Альфредом Вельцером і повідомив про масові вбивства, що заставило американців провести операції проти концентраційних таборів /репортаж про це був надрукований 6 червня 1944 р. у "Нью-Йорк Таймс", багатьох спортсменів із світовою славою…

Сорби, венеди, венди- назви одного й то го ж слов'янського народу, про який мало хто що знає. Проживають і нині вони на території сучасної Німеччини, із центром Котбус.

Найвідомішими сорбами є: Якуб Барт-Цішинський (поет, письменник, драматург, перекладач з чеської, польської, італійської та з німецької), Юрій Бріезан (письменник), Юрій Кох (сорбський та німецький письменник), Корла Авґуст Коцор (композитор і дириґент), Мато Косик (поет і священик), Кіто Лоренц (сорбсько-німецький письменник, поет і перекладач), Ян Арношт Смолер (сорбський філолог і письменник), Павле Юрішіць Штурм (сорб за походженням, сербський генерал, І Світова Війна), Станіслав Тіліч (3-ій посланник президента Саксонії , 1959 р.,  Президент Бундесрату і заступник Президента Німеччини), Міна Віткойц (журналістка, етнічна захисниця і поетка), Гандрій Зейлер (засновник культурно-наукового товариства "Мачіца Сербска", автор релігійних і патріотичних пісень, національного сорбського гімну "Р'яна Лужіца", мовознавчих праць, балад, сатир, казок).

Сорбами, як слов'янами, слід гордитися: вони жили разом із німцями у страшні роки ІІ Світової війни, зберегли свої мови (верхню- і нижньо- сорбську), культуру, розвивають і далі культуру нації, що є надбанням усіх слов'ян.

Люди Словенії. Хто з них - найвідоміший?

Славой Зізек ( філософ), Меланія Трамп (перша леді США), Іван Цанкар (письменник), Антон Гаус (морський офіцер), Фран Левстік (письменник), Йоже Яворшек (драматург), Йоже Печнік (архітектор), Драґо Янчар (письменник), Борут Пахор (президент), Янез Янша,  Янез Дрновшек (прим'єр-міністри), Даніло Тюрк (президент), Прімош Трубар (письменник, перекладач, теолог, перекладач Біблії), Желько Ражнатовіч (військовий командир), численні спортсмени із світовою славою.

Білоруси- сябри. Хто з них став відомий світові? Францішек Скорина (науковець і першо-друкар), Тадеуш Костюшко (виходець з Бресту: генерал Американської Республіканської Армії, ватажок повстання 1794 р. у Польщі, Білорусі та Литві), Казімір Семеновіч (військовий інженер і теоретик артилерії), Антоновіч Ґошкевіч (знаменитий дипломат і перший рускій консул в Японії: знавець греки, німецької мови, французької, англійської, латини, івриту, китайської і японської мов), Адам Міцкєвіч (білорусько-польський поет, уроженець Новогрудського району) / http://visit-belarus.com/en/famous-belarusians-world-history/ ,

Андрей Арловскі (бойові мистецтва і акторство), Марк Шаґал (!), Александр Лукашенко (президент Білорусі), Светлана Алєксєєвіч (письменниця, володарка Нобелівської Премії в Літературі), Йозeф Б. Доловейчік (рабин), Ольга Корбут (гімнастка), Янка Купала (поет), Жоре Іванович Алферов (фізик), Максім Багдановіч (поет), Александер Рибак (білорусько-норвезький співак), Їтцак Шамір (політик, дипломат), Боріс Ґелфанд (шахіст, письменник), Якуб Колас (письменник), Серґей Сідорскі (прeм'єр-міністр) / https://www.thefamouspeople.com/belarus.php /

А, хто з наших приєтелів та другів-чехів відомий на ввесь світ? Це- Вацлав Гавел (драматург, філософ, письменник і президент), Ярослав Гейровскі (Нобелівська Премія: хімія), Ярослав Зейферт (Нобелівська Премія: література), Бедріч Сметана (композитор), Йозеф Судек (знаменитий фотограф), Мілош Форман (режисер), Франц Кафка (новеліст), Мілан Кундера (письменник), Карел Чапек (письменник, що ввів уперше в світі слово "робот"), чисельні науковці та винахідники…/http://www.czechsite.com/czechs.html/.

Друґарі-болгари. Відомими болгарами є: Васіл Левскі ("Апостол Свободи", борець проти отоманського іга), Асен Йорданоф (винахідник, інженер, авіатор), Джон Вінсент Атанасоф (винахідник першого електронного ком'ютера- болгарського походження), Пітер Петроф (винахідник, інженер НАСА), Рліас Канетті (Нобелівський Лауреат в літературі - народився в Русе), Карл Джерассі (відомий хімік- болгарського походження), Боріс Хрістоф (оперний співак: бас), Николай Ґяуров (оперний співак: бас), Раіна Кабайванска (оперна співачка: ліричне клавіатурне сопрано), Валя Балканска (фольклорна співачка), Ден Колоф (борець), Райна Касабова ( військова-пілот, перша жінка, що приймала участь у військовому польоті), Іван Мітев (педіатр і кардіо-ревматолог), Хрісто Явачеф (художник-авангардист), Джордж Боршуков (Премія Оскара за спеціальні ефекти),  Хрісто Ботев (революціонер), Ґеорґі Іванов (космонавт), Яне Санданскоі (національний герой), Пейо Явoрoв (поет), Ілін Пелін (письменник), Дора Ґабе (поетка), Ґеорґі Марков (письменник, журналіст), Сімеон Сакс-Кобурґ-Ґотха (прeм'єр-міністр), Юлія Крістева (філософ, письменниця, феміністка), Белісаруіс (генерал : 500 р. н.е.), Борис ІІІ (політичний діяч 19 ст.), Бойко Борісов (прем'єр-міністр), Тодор Жівков (політик), Васелін Топалов (шахіст), Ґеорґі Дімітров (політик), Сімеон  (імператор), Норікефорс І (імператор), Цветан Тодоров (письменник, історик, семіолог, критик), Іріна Бокова (дипломат, політик), Крiстіна Ґеорґієва (економіст, викладач), Борис І (правитель), Kалоян (імператор), Хрістіан Раковскі (військовий лікар, політик, дипломат, письменник, журналіст, адвокат), Омуртаґ (правитель), Желью Желєв, Петар Стоянов (президенти), Крум (болгарський хан: 750 р. н.е.), Самуїл (колишній цар) , Філіп Кіркоров (співак), багато політиків, письменників і спортсменів.

 / https://www.thefamouspeople.com/bulgaria.php/ /

Другарі із Сербії вважають, що найвідомішими сербами є Нікола Тесла (ім'я якого згадував доктор філософії вище), Новак Джоковіч (тенісист), Маріна Абрамовіч (неповторна акторка), Карел Малден (посідач Оскара), Міхайло Ідворскі Пупін ( один із засновників НАСА), Владе Дівач (баскетболіст Ен-Бі-Ей), Емір Кустуріца (художник, будівничий, анти-глобаліст), Волтер Боґданіч (переможець: Приз Пулітцера), Душан Чарлс Сіміч (Приз Пулітцера, поет-лауреат США), Міла Йововіч (акторка Голівуду), Слободан Мілосевіч (президент), Мілена Маріч (лікарка), Боріс Тадіч (президент), Івіца Дачіч (прем'єр-міністр), Петро ІІ (король), Єлена Карлеуша (співачка, журналіст), Стефан Неманя (князь), Ґраціан (правитель: І ст. н.е.), Св. Сава (святий, священик, письменник), Александр І (князь), Воїслав Коштуніца (прем'єр-міністр), Албоін (король), Петро І Югославський (король), Петер Леко (ґросмайстер з шахів), Стефан Урош І  Душан (король), Браніслав Нушіч (драматург), Філіп Вуяновіч (президент), Йосіп Єлачіч (військовий офіцер), Марія Шеріфівіч (співачка), Мілан Стаінковіч (співак), Мілош Обреновіч І (сербський князь), Мілютін Міланковіч (математик, астроном, кліматолог, геофізик, інженер), Мірко Цветковіч (прем'єр-міністр), Томіслав Ніколіч (президент), Вутк Сефановіч Караджіч (мовознавець), Желько Йоксімовіч (співак), Зоран Джінджіч (політик), Джордже Вайферт (індустріаліст, банкір, колекціонер). / https://www.thefamouspeople.com/serbia.php/

Поза сумнівом, велетів думки і слова, і мислі мають і кашуби, і хорвати, і чорногорці, і македонці, і боснійці. Але про це- іншим разом.  Щоб не було набридливо.

ДАВНІ СЛОВ'ЯНИ

Археологічні знахідки наштовхують на думку, що пра-батьківщиною слов'ян могли бути сучасні терени Білорусії, Польщі і України. Така думка, певне, слушна з огляду на дивну спорідненість мов цих етносів, так, мовби, хтось одну культуру розділив на три частини.

  Розглядається три стадії розвитку слов'янства:

1. до-давньо-слов'янська (1700 д.н.е. /н.е.);

2. давньо-слов'янська (н.е. - 400 н.е.);

3. ранньо-слов'янська (400-700 н.е.).

Свідками історії давніх слов'ян є 4 великих культури:

1. Тшцініец (1700-1200 д. н.е.) і Комарів (1500-1100 д. н.е.;

2. Лузатська (1300-600 д.н.е.) і Померанська (600-150 д.н.е.);

3. Черноліська і Зарубінська (250-д.н.е. - 150 н.е.);

4. Мілоґрадська (600- 100 д.н.е.).

Археологічні культури представлені керамікою, що мала різані/різблені орнаменти геометричного циклічного взірця, що асоціюється з рослинними мотивами, металевими виробами - пряжками, ножами, інкрустованими шпильками, застібками, сережками, пружинами, можливими частинами намист- геометричні, семетрично-побудовані взірці, які доводять високий технічний рівень механіки та щоденних пристроїв; виокремлюються спірале-подібні застібки, що носять як практичний, так, певне, і культово-символічний характер.

  Наплив сарматів зі сходу (4-3 cт. н.е.) вплинув на формування давніх культур нинішніх теренів східної Польщі, північної України та південної Білорусії. Як і лемківська культура, ці культури були культурами пограниччя, які не ділилися політично, а були об'єднані однією територією.

Лузатська культура (1300-600 д.не.) охоплює території сучасної Польщі, Чехії, Словакії, Східної Німеччини, Західної Білорусії, північно-західної України.

  Репрезентована ця культура керамікою, фібулами, шпильками та іншими виробами з бронзи і золота.

   Поселення будувалися на верхівках горбів або у болотистій, малодоступній місцевості. Розвивалися орне господарство і вирощування худоби.

  Кераміка Лузатської культури видається складнішою- більш витонченішою, з рівним, майстерно виконаним рисунком, з новими ідеями, зображеннями тварин, особливо, птахів, астральними та солярними символами, ритуальними зображеннями міфілогічно-культового значення.

Слов'янські давні племена не мали прямого переходу до тієї чи іншої нації: племена творили по дві нації- певні частини їх вливалися в одну, а інші- в іншу націю. Це, певне, було не так і важко, бо спільні корені слів мали статичне значення, рідко змінювалися. Змінам підлягали закінчення, але і ті зміни були незначними і близько-спорідненими, часто синонімічними чи однорідними: сильні голосні під наголосом залишалися тими ж, ненаголошені або замінювалися нейтральною "шwа", або слабкими "е, и, і, у". Сильні врівноважені "а", "е", "і" , "о" під наголосом дозволяли складати смисловий каркас слово-поняття, яке було зрозуміле чи не усім слов'янським племенам. Тому, навіть нині, слов'яни розуміють більшість слів один одного з огляду на те, що корені їх та висока кінетична синонімічна валентність слів різних класів становлять смислову константу з гнучкими, але спорідненими голосними, які наче б то нівелюються при декодуванні змісту.

Одне і те ж плем'я могло стати частиною двох різних націй та культур, бо племена були завжди людьми пограниччя з леткими, нечіткими варіантними правилами поєднування слів у значеннєвий потік, який знаходив своє відображення та розкодування ситуативно. Висока синонімність службових слів та змістових частин слів дозволяла швидко, хутко, борзо, скоро "виловлювати" смислову рибину у казані казань ще літ до-Ігоревих. Не було чіткого розрізнення між південними, західними та східними пра-мовами. Були варіантності: можна було сказати "був би-м зробив=зробив-бим був= я би-м зробив був= я зробив бім= раділ бим себі", і т.д. Ключем порозуміння був синонімічний корінь. Поліваріантність та поліселективність мовних засобів.

Деякі племена ставали базою тільки одної народності: бужани, східні поляни, волиняни, білі хорвати - були предками українців, але древляни, дуліби - були предками українців і білорусів. А, от северяни були предками болгар, українців і руських, тиверці- українців, молдаван і румунів, уличі- українців, молдаван і румунів, і т.д. Можна припустити, що давні латиняни або їхні глашатаї мали вплив не тільки на романо-мовних молдаван і румунів.

  Цікаво, що на території сучасної Німеччини проживали "украні", в Укермарку і Форпомерн-Ґрайфсвальді. В Німеччині, проживали і "рані" на Рюґені; одноімемме слово "руґи" згадується в деяких підручниках української мови.

Важко тепер сказати, хто став ким і чому ті самі назви зустрічаються і у східних, і у західних і, навіть, у південних слов'ян.

Наприклад, Вікіпедія твердить, що в'ятичі- предки росіян, а в Україні є село "В'ятичі" і росіян там нема, і не могло бути. Або мешкають собі чорногорці на Балканах, а в Україні є село Чорна Гора...

 Чернолецька культура (950-650 рр. д.н.е) - це культура вiднайдена у північній Україні. Вона мала розвинене гончарство, ополіровані камінні та бронзові сокири, залізні знаряддя. У них були відкриті та фортифiковані поселення. Розвинені були орне сільське господарство. Ця культура асоціюється із Скіфами-Орачами Геродота.

   Черноліська кераміка була практичною та прагматичною, для щоденного життя та, певне, ритуальних узливань. Чорнолісці мали бронзову зброю- мечі, обладунки, кинжали.

Померанська, зарубінцька та мілоградські культури (600 д.н.е. 150 н.е.) /Польща, Білорусь, Україна) - начебто, об'єднували три великі слов'янські терени, які дали три великі культури. Чи не було це, одначе, одне плем'я, невідомо.  Представлялися ці культури глиняним посудом, погребальними урнами; різьба зображала сцени з мисливства, перегони чи вершників. Були у них і бронзові брошки, намиста та каблучки.

    Зарубицька культура зазнала впливу як Центральної Європи так і кочівників степів- Скіфів і Сарматів. Не усі вважали ці культури слов'янськими. Деякі вважають їх балто-слов'янськими, а інші- ґерманськими. А, може- ґермано-слов'янськими?

Зарубінтська культура представлена металічними виробами, косами, серпами, ножами, сокирами, наконечниками стріл, фібулами. Житла і укріплення були дерев'яними.

  Мілоградська культура асоціюється з Неурі за Геродотом, який твердив, що це плем'я було вигнане з їхніх земель (512 р.) "нашестям змій". Геродот казав, що ті люди "дотримувались скіфських звичаїв", "видавалися чаклунами", і "раз у році на кілька днів переверталися на вовків".

https://www.flickr.com/photos/internetarchivebookimages/14596052770/in/photolist-oeNzYf-ovF71y-ovLxtY-owitJc-oezRcV-g6JwEX-9cAuQy-8WS5hG-d8yXWL-d8yYJb-M2CNrK-5sMbfK-ouVfXM-qevfwS-26db25p-dFP1Dk-5uxxFZ-oeJ8uF-DJm9un-fr8N4d-cgk27A-6frUHH-8YxUsk-dFNyC8-TaTCPo-dNBf6N-bUoak2-9KB5Um-guAU7c-dNvDGK-9J82Hg-e4QkHu-dNvoex-6eK1J5-oupN5b-9KB5Uu-nZhGPb-dFPbVD-9FiJoq-d8yfDh-q24Yhj-q258DA-epKDRa-d8yjhb-4LDEpB-5HN8df-8tJX3h-qXVo3a-rx6oyS-qFuF1G

  Скіфська культура репрезентована золотими вазами з кримського кургану, показуючи щоденне життя скіфів- дуже майстерна, детальна: і- лікування переломів, зубів, торгівельні угоди. Але др. твердить, що зображені на вазах чоловіки, подібні на "рускіх сєлян"- такі ж зачіски. Скіфи були вмілими вершниками: є сцени битв між племенами чи кланами.  Скіфи були скотарями. Одна із фігурок зображає двох чоловіків, що розтягають овечу шкуру- ну, як оповідь про "Золоте Руно" давніх греків!

    Доктор наук, все ж, визнає, що картина В. Васнєцова, яка представляє битву між скіфами і словами, хоч і русофільська, але - неправдива, бо "мода" між вбранням скіфів і "рускіх вітязей" ніколи не могла спіткнутися у той же час, бо історичний час між ними був коло тисячі років! [відвертість].

https://www.flickr.com/photos/samebody/5873532023/in/photolist-9X2orv-23KUTod-nnajAi-9C4dpm-9C4cX3-7K9UGa-fDBBXc-7K9Wia-n9A4C-7K8ZWD-4vFZNR-7JmMVb-4YoQhk-6jMGxX-7J8A4v-7JU4Hm-opAVTn-7KcABh-7KdKRd-7KcS2Y-7JuJvR-7JLMxS-85FryS-9t9noB-7JSUHE-roYLHw-FW96Bh-22GHjra-8RyhLU-2458t2a-9wavaf-85ChtD-21ySqY1-eNCGQU-85Frro-yGCRME-uCpHFz-tAzan4-6pwmxP-dfy7XN-6FBoYQ-rwPMWw-aYvbvv-7KdJ43-reNwhQ-73ijM8-qZy1EC-ahBmK7-dbJm7Y-dQkMo1

ДАВНІ СЛОВ'ЯНСьКІ КУЛьТУРИ

До давніх слов'янськи культур належать культури Пшевжорска (150 д.н.е.- 400 н.е.), Черняхова (100-500 н.е.), Києва (250-450 н.е.).   Цей період ознаменувався переходом ост-готів на південь та захопленням гунів.

Окрім кераміки, культура Пшеворска представлена і багатьма монетами. Багато зброї, як і усіх інших викопних культурах, сільськогосподарські металічні знаряддя. 

    Черняховська культура, що є культурою, яка зачіпає українські, молдовські та румунські терени, відрізняється стилем виконання (схожа позірно на грецькі та римські вази), вперше знаходимо скляні посудини та амфори, застібки, кісткові гребені.

    Київська культура представлена біжутерією, металевими прикрасами.

https://www.flickr.com/photos/dlp/4538260746/sizes/o/

Іван Петришин, Чікаґо. Ivan Petryshyn, Chicago

II.  ДО-СТАРОСЛОВ'ЯНСьКА МОВА

Др.А. вважає, що прото-старослов'янська мова найкраще збереглася у слов'янських топонімах (назвах місцин та водоймищ), зокрема, у- гідронімах Полісся, Дніпра, Прип'яті і Дністра, що складали старо-балто-слов'янську територіальну тяглість, маючи спільний словниковий склад: назви озер, рік, боліт, рослин та тварин, які були загально-поширені на слов'янських теренах, що були вірними прадавнім традиціям індо-європейського словоскладання, які видозмінилися у ґерманських та романських мовах. Так, слово "озеро" дуже схоже на французьке слово "о[-]" (вода), але від нього у німецькій залишилося тільки "[-о]зи[-ро], хоча німецьке слово "васер" і давньо-діалектне слов'янське "возер" , як і англійське "вотер" значать те ж саме - "вода", "уденс" (латвійське), яку можна знайти в "езерс" (озері).

   Те, що у слов'янських мовах немає чітко розвиненої термінології для гір, степів, узбережжів морів, морських рослин, тварин та риби, говорить про континентальність давніх слов'ян.

Будь ласка, не запитуйте про "центр слов'янщини", бо багато вчених має багато різних припущень. Деякі учені Македонії вважають, що таким центром була Македонія, а, от, др. А., якого лекцію ми беремо до уваги, вважає, що це мало бути Полісся. А, як же Сорбія/Лужичина чи Польща? Це- певне, дальші розгалуження слов'янських мов. Деякі дослідники вважають, що слід брати до уваги ті мови, які зберігли найбільше архаїчних форм. Вони ж твердять, що це, певне, словенська або македонська.

  І, тут, ми скажемо- ні! Як відомо, найстарша відома і вагома для нас мова, санскрит, має специфічний фонетичний склад- багато звуків "а", але не "конвертованих" з "о", як білоруська чи російська, а "автентичних", як українська.

  Ставлять іще одне запитання- щодо консервативності граматичних форм, мало знаючи про консервативність української, лемківської та лужицьких мов,- складність  двох останніх не до второпання ані болгарам, ані словенам, ані македонцям. Певне, те ж саме, можна сказати про бойківські, гуцульські та інші говірки.

  На "догадки жити"- важко. Треба знати. Впевнений, що центром пра-слов'янської мови була територія між Дніпром та Ельбою та Дауґавою і Македонією. Десь там, посередині. Певне, це і має на увазі др. А. Можливо, однак, що нинішні терени Угорщини і Румунії були раніше, до їхнього завоювання, населені слов'янами, племенам яких прийшлося іти від гунґарів та римлян на північ, південь, захід і схід, або асимілюватися.

(http://vmek.oszk.hu/02200/02249/02249.htm#1)

Нікому не є тепер таємницею, що слов'янські "бог" (індійський "бгаґават"), "хата" (англійська "хат"), "собака" ( з іранської) иувійшли в основний словниковй склад слов'янських мов. Однак, слід згадати і давніші запозичення: сакскритське "сваана" (пес) те саме, що слов'янське "свиня", "корова" (ґо), "вівця" (ав'я), "сука" ( "сукарі" /свиня), "когут" /півень/ ("куккуті"). Це багатьох дослідників наводить на думку, що слов'яни прийшли із Північно-Західної Азії, з територій індів-іранців, якщо ті не прийшли з територій... нинішніх слов'янських народів та народностей: світ - круглий і відносний.

Кажуть, що скити/скіфи, сармати і алани були асимільовані слов'янами (ослов'янені) або ж були винищені чи зникли.

   Довготривалими є ґермано-слов'янські мовні зв'язки. Багато запозичень, як "хліб", "шолом", "меч", "дума". Є й приховані паралелі. Є між-синонімічні групи слів із однаковою консонантивною матрицею та залежними видозмінами голосних одного й того ж слова. [власні дослідження автора].

300-600 роки н.е. - це ранній період слов'янської однорідности, що був початком швидких фонологічних змін. Ще не були помітні діалектичні відмінності між слов'янськими мовами: міцно трималися кореня.

Десь коло 500 р. н.е., слов'яни розповсюдились по усій Східній Європі.

З'явилися діалектичні відмінності у зв'язку із територіальною відлеглістю (інтернету тоді не було, щоб мову вишколювати і не змінювати). Коло VІІІ ст., слово "слов'яни" звучало від Тесалонік (Греція) до Новогорода (нинішня Росія).

   Міграція та "опановування" земель уральськими племенами та "посланцями" Давнього Риму створили часто непрохідний кордон між нинішніми східно-західними та південними слов'янами. Окремі групи слов'янських мов почали розвиватися за однаковими або подібними законами, згрупувавшись лінгвістично і політично: західні, східні, південні, розділивши спільне на окреме- на подібне і відмінне, наше і ненаше. Розподібнення мов та різний темп розвитку слов'янських народностей призвели до їхнього відособлення і, навіть, до ворогування.

ПИСЕМНІСТь

Докази існування до-слов'янської писемності є: болгарський Чозноризець Храбр (9 ст.) описує систему письма "риски і різи", якими користалися слов'яни-пагани. І, певне, на дерев'яних дощечках, які потрухли і не збереглися до нині.

   Іншим доведенням писемності слов'ян є свідчення Тітмара з Мерсебурґа ( 975-1018 рр., Саксонія), що описав слов'янський поганський храм Радеґаст на острові Рюґен, де були викарбувані імена слов'янських богів .

  Реконструйована самоназва слов'ян - "словенін", що у множині мало форму "словене". Латинською їх називали "склавені" (можливо, "з'єднані" від слова "кловіс"- "гвіздок/клин"- тобто, збиті докупи.

Що те слово означає- чи "слово", чи "слава", чи "вірний слов'янської реліґії" , важко сказати, але, як зауважує пан др. А., суфікс “- енін”, може означати людину, яка походить зі "Слови" (чи - не річка?), хоча, це могла бути й "Сувала" [за законами реконструкції] - вершина гори у Підкарпатті. Однак, може мати значення "слобан/слободен" чи "шлюбан" (повінчаний- чи не вінком Перуна?).

Є багато інших припущень- "склавус" (лат.: раб), "сакаліба" (араб.: викрадені і ув'язнені із Східної Європи). Одннак, сумніво, що народи слов'янських племен носили б назву-клеймо. А, може- "се- словені"? тобто- "умовлені"? [автор].

/ https://www.youtube.com/watch?v=o3jV63bt-ts /