І знову осінь, пізня дуже осінь…
Давно у вирій відлетіли журавлі,
Весна ж у серці не згасає досі –
Не хочу справді відпускать її…
Вже завтра може засніжити,
Чи в кригу геть скує усе,
А так ще хочеться пожити,
Допоки Ангел в небо віднесе…
Як завжди мрію, що усе ще буде…
Та вже минуло все що лиш могло –
Пішло давно життя моє в минуле,
Усі надії снігом суму занесло…
Здавалось тільки починала жити,
Ще вчора школа, друзів щирий сміх,
Та вже літа мої на зиму повернули
Гіркий на серці залишивши слід…
Уже не буде щастя навіть снитись,
Бо мрії лиш про внуків та дітей…
Пора лише Всевишньому молитись,
Щоб не ступити у останній день…
Вже знову осінь, пізня дуже осінь…
Курличуть в небі мої мрії-журавлі,
Душа у Господа спокою просить,
Бо вже літа не ті - уже не ті…
21.11.2019
#поезія_Іванна_Осос
| 
у Вас 
