А що буде далі…казково, чи ні,
Чи варто чеснотам служити..?
Ніхто не підкаже тобі та мені,
Як душу свою не травити…
Ми віримо в казку, коли і печаль,
Чи й сльози стають гіркотою,
Бо завжди у того мета має ціль,
Хто вміє миритись з собою…
Хто чемно виконує завжди й усе,
Якщо й не оцінять насправді,
Коли і лайном обливають за те,
Що був отим чесним і справжнім…
Вчимося для себе, а не для людей,
А честь вберігаєм для Бога,
Коли від образ навіть серце пече,
Життєва одна в нас дорога…
А що буде далі…казково, чи ні,
То лиш Небесам нас судити…
Які б не настали й чортячі часи,
Достойно їх варто прожити!
22.11.2019
#поезія_Іванна_Осос
| 
та
у Вас