Той, іншим що освітлює життя,
Ніколи сам не залишається без світла –
Така є правда й істина проста,
Куди б не йшов ти із села, чи міста…
Будь світлом на шляху своїм,
Взірцем довіри, відданості, честі,
Якщо й важким бува життєвий груз,
То гордо постарайся хрест свій нести…
Там світло завжди, навіть у пітьмі,
Де щире серце до життя відкрите,
Якщо й вбивають помисли лихі,
Душа, як сонце, вічністю зігріта…
Світи, та сам не допусти згоріть –
Така пожертва не вартує цього,
То ж світлом огортай й теплом
Лиш тих, хто не топтав святого.
Світилом буть, але без жертв –
Всевишньому жертовність не потрібна,
Він же людей, мабуть, тому створив,
Щоб тільки більше було в світі світла…
Тому навчися бачити серця,
В яких те саме полум’я палає,
Бо тільки разом з тими можна йти,
Кого життєве світло об’єднає…
Живи сьогодні, зараз і тепер –
Борись та випромінюй світло
За правду гордо повставай,
Благословенна доля щоб розквітла.
27.11.2019
#поезія_Іванна_Осос
| 
у Вас 
