Йорданські нині не тріщать морози
Блукає десь ще досі сніговій
Вже навіть серце Весну просить,
Коханням душу спонука до дій.
Зима, напевно, обвінчалась з Літом
То ж шаленіють сонцем і дощем,
А Весну в дружки запросили,
Барвінком щоб вповила та плющем...
Росквітли ранні квіти в січні,
Зелений килим вкрив поля,
Там й Лютий поєднається із Квітнем,
Щоб веселково уквітчалася земля...
Та холодно у сім'ях і родинах,
Порозуміння й щирості нема,
Тому Господь дарує теплу Зиму,
Щоб злобну кригу розтопить змогла...
Нічого просто так нам не дається,
Ніхто не знає де й коли кінець...,
Тому нести свій Хрест нам доведеться,
Допоки смерний не наложить Бог вінець...
Живім сьогодні тут.. і в кожній миті,
Даруймо іншим почуття і теплоту,
Допоки до життя серця відкриті,
Не опускаймо наші душі в пустоту...
Бо коли Сурми засурмлять Небесні -
Господь накаже нам на Суд прийти,
То що насправді понесемо в серці,
Коли настане час до Бога йти...
15.01.2020
#поезія_Іванна_Осос
| 
та
у Вас