Поговорю сама з собою -
Душевний голос придушу,
Щоб не порушував спокою,
Тоді коли й тайком грішу...
Цей діалог ніхто не чує,
Та й краще б не було його...
Ніхто ж ніколи не співчує,
Бо це життя мені дано...
Вже зовсім посивіли мрії,
Думки спливають в небуття,
Шляхи протоптані до цілей,
Переплітаються з життям...
Десь забарилося майбутнє,
Його б насправді віднайти
Навіть тоді коли й відсутнє,
Бо все іде, як має йти...
Поговорю сама з собою,
Не збожеволію авже ж...
Думок своїх не заспокою,
Бо доки мрієш - то живеш!
#поезія_Іванна_Осос
8.02.2020
| 
у Вас 
