Давно забула що буває "Я",
Не вміючи себе любити...
Допоки вертиться земля,
Час не можливо зупинити...
Біжу життям, яке й в мені -
Не спалюю себе для інших,
Хоч іноді й душа в пітьмі,
Існує, щоб не стало гірше...
Буваю серцем іноді мов лід,
Бо людство все не обігріти,
Кохаючи лише сприймаю світ,
Ото ж запал мій не спинити...
Лише благаю Господа про те,
Щоб не жадав від мене більше...
Не здатна, мабуть, на життя святе,
Тому уже й не житиму для інших...
#поезія_Іванна_Осос
8.02.2020
| 
та
у Вас