Обожнюю троянди й орхідеї
Та саме жовті, не які-небуть…
Цей колір сонця на світанку
Немов тендітний серця путь…
В їх теплоті зігрітою купаюсь,
Тону, винирюю я знову й знов…
Болючі думи смутку відступають,
Бо і в розлуках зачаїлася любов…
Це добрий символ чистоти і світла,
Жагучий промінь Промисла Творця –
Тому допоки я живу і доки мрію,
Зі мною завжди жовтизна оця…
Ото ж любитиму троянди й орхідеї,
Які безмовно й оптимізму додають,
Тому гнилі, чи необдумані ідеї
В моє життя шляхів не віднайдуть…
#поезія_Іванна_Осос
13.02.2020
| 
у Вас 
