Пліткарям...

За спиною аж бридко відчувати                         
Всі вінегрети і брудні салати,                             
Розмішані з фантазій попурі,                                  
Якими тішаться затяті пліткарі...                          
Як би ти праведно у церкві не молився,             
В компаніях сумнівних не світився,                     
Будь певен, що собі на втіху                           
Тобі запалять солом'яну стріху...                          
Розкажуть, де ти спав і з ким,                                
Про кого висловом сказав різким,                      
І захлинеться в нісенітницях громада,      
Адже нікого не цікавить правда...                        
В твоєму успіху не житимуть пастелі,             
Ти ж бо здобув його через чиїсь постелі,           
Не міг ти бути наполегливішим інших,                
Це аксіома заздрісних і грішних...                        
В сильніших і у чомусь кращих               
Завжди метають із-за рогу пращі,                    
Та суть не в тім, що ти перестарався,                  
Ллють нечистоти ті, хто за тобою всрався...      
Пробачте вже такий гіперболізм,                          
Але реально так набрид цинізм,                           
Коли обвішують гидотами заочно,                       
А потім ждуть, чи виберешся, жовчно...             
Тому хай гавкають ці пси зі своїх лігвищ,          
Вони безликі, язикаті, і без прізвищ,                     
А зло поширене, вернеться, без елегій,               
Такий закон збереження енергій...