РОМАШКОВА ДОЛЯ
РОМАШКОВА ДОЛЯ Біліють ромашки у полі, Освітлюють шлях на путі – Комусь понашіптують долю, Тендітні, манірні й міцні… Та раптом, чомусь, закортіло, В пелюстках кохання шукать, Тому й не збагнув як боліло, Коли їх почав відривать… Ромашки тремтять не від вітру Бо доля у них вже така, Що часто спішать зворожити В пелюсточках їх козака… «Чи любить-не любить?»- даремно Зривають отак пелюстки… Чому ж не подумають чемно Що їх позбавляють краси..? Лежать пелюстки край дороги Отам, де хтось так ворожив Для чогось, заради розваги, Ромашковий вік вкоротив… Біліють ромашки у полі, Так часто й у мене в душі – Шукаю мелодію долі, А мрії вплітають пісні… Просила у Неба веселку, Воно ж посилало дощі – Ромашкові ткались узори На тонкім душі полотні… Немов пелюстками гадали, В моїх почуттях на шматки, До болю отак відривали Й втоптали у бездну роки.. Хмаринковий сум мій у серці, Бездонна в думках синева – Ромашкову долю сприймаю, Як завжди, мандрую одна…
Додав: Lilafea (20.07.2020)
| Автор: © Іванна Осос
Розміщено на сторінці : Життя...
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 913
# закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин ( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ virchi : Так, маєте рацію, що справжня людяність у малих речах, які вимагають великої внутрішньої роботи. А ще людяність - це свідомий вибір простоти, доброти
Nemo : бо справжнє почуття - лише у єдності і взаємності... дякую Вам...
klavysjka : А мова насправді є словесною зброєю, яку боїться ворог.
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Не кожному таке до вподоби і не в кожного така думка та ставлення до України, до рідної землі, до солов'їної, на превеликий жаль, не дивлячись на страшне буремне сьогоденн
НАЙПОШИРЕНІШІ КЛЮЧОВІ СЛОВА
у Вас