НАД ПРІРВОЮ
НАД ПРІРВОЮ… Ось знову я над прірвою стою, Життя чомусь, як завжди, недоречне. Лихе, стрімке, бурхливе через край, Прекрасне, але надто й небезпечне… Ось знову я над прірвою стою, Ще крок й півкрок боюсь ступити, Бо хоч прожила вік, не як в Раю, Так хочеться ще жити і любити… Ось знову я над прірвою стою, День завтрішній ще маю, чи не маю Як свічка кіптява згораючи горю, Хоч щастя у житті вже не чекаю… Ось знову я над прірвою стою, Коли отой останній крок не знаю, Пішовши душу в спадок залишу, Бо більшого багатства я не маю
Додав: Lilafea (20.07.2020)
| Автор: © Іванна Осос
Розміщено на сторінці : Життя...
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 915
# закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин ( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ kraynyuk46 : Дякую Вам, п. Таміло, за теплий відгук. leskiv : Хороший вірш. Я рада, що ви зуміли вирішити проблему.
НАЙПОШИРЕНІШІ КЛЮЧОВІ СЛОВА
у Вас 
