ДУША А Душа – одинока Голубка, Що у грудях моїх лопотить, Вже давно полетіла б на волю, Але Небо принять не спішить…
Хоч слабкі, окровавлені крила Обламала об Клітку Життя… Часом й вовком від жалю завила, Та не звір вона – просто Душа!
Вік нелегкий дістався їй в тілі, У моєму, що зранене вщент… Їй би справді розправити крила, Віднайти б отой слушний момент.
Але Бог наказав нам насправді Цим життям лабіринтів пройти, Їй терпіти в мені негаразди, Щоб разом нам дійти до мети. До якої мети ..? – я не знаю, Що Господь нам насправді послав Та для чого тендітну цю Душу В моє тіло нікчемне додав…
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 877 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
