ДУША А Душа – одинока Голубка, Що у грудях моїх лопотить, Вже давно полетіла б на волю, Але Небо принять не спішить…
Хоч слабкі, окровавлені крила Обламала об Клітку Життя… Часом й вовком від жалю завила, Та не звір вона – просто Душа!
Вік нелегкий дістався їй в тілі, У моєму, що зранене вщент… Їй би справді розправити крила, Віднайти б отой слушний момент.
Але Бог наказав нам насправді Цим життям лабіринтів пройти, Їй терпіти в мені негаразди, Щоб разом нам дійти до мети. До якої мети ..? – я не знаю, Що Господь нам насправді послав Та для чого тендітну цю Душу В моє тіло нікчемне додав…
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 867 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
