ЗАГУБЛЮСЯ, РОЗЧИНЮСЯ...
ЗАГУБЛЮСЯ, РОЗЧИНЮСЯ… Загублюся отак розчинюся У земних й неземних світах, Хоч і віку свого не боюся, Що в моїх вкарбувавсь літах… Йду туди, де манливі зорі, Де й тумани завжди ясні, Там і мрії такі прозорі, Що рояться ще у мені… В мріях тих променіє злато, На устах мед солодких дум, Навіть сльози не час ховати, Що навіяв життєвий сум… Путь життєвий такий далекий Та короткий він водночас, Навіть Хрест Свій візьму на плечі, Так як Бог його ніс за нас…
Додав: Lilafea (20.07.2020)
| Автор: © Іванна Осос
Розміщено на сторінці : Життя...
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 941
# закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин ( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ kraynyuk46 : Дякую Вам, п. Таміло, за теплий відгук. leskiv : Хороший вірш. Я рада, що ви зуміли вирішити проблему.
НАЙПОШИРЕНІШІ КЛЮЧОВІ СЛОВА
у Вас 
